хм
ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію. - Хм! - гірко мукнув дід і помовчав: - Ні, вже не ждати добра від Якова (Мирний, І, 1954, 167); - Андорій... хм... Куди б це подівся Андрій (Довж., І, 1958, 247); - Поле не говіркого - роботящого любить.- Хм! Куди загнув! - сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (Стельмах, II, 1962, 179).