хмаровиння
ХМАРОВИННЯ, я, с. , розм. Збірн. до хмара. - Хмари, хмари! - бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 259); Попереду вся дорога двигтить військами. Вирують у хмаровинні піднятої куряви підводи, вершники, машини (Гончар, III, 1959, 299); Ковалів нахмурився. По його чолу пробігло грізне хмаровиння, очі ставали дедалі колючішими (Чаб., Тече вода.., 1961, 83); *Образно. Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (Рудь, Боривітер, 1969, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хмаровиння | хмаровиння |
Родовий | хмаровиння | хмаровинь |
Давальний | хмаровинню | хмаровинням |
Знахідний | хмаровиння | хмаровиння |
Орудний | хмаровинням | хмаровиннями |
Місцевий | на/у хмаровинні | на/у хмаровиннях |
Кличний | хмаровиння | хмаровиння |