хмикнути
ХМИКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хмикати. - Хм! - хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (Мирний, І, 1954, 57); Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами (Смолич, Мир.., 1958, 317); - Що це за гроші - хмикнула вона, глянувши на шилінг, що сиротою лежав на Йоньчиній долоні (Тют., Вир, 1964, 454); -Здоров, малюк! - Віктор обернувся й зневажливо хмикнув: - Подумаєш, сам дорослий (Збан., Таємниця.., 1971, 196).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмикну | хмикнемо |
2 особа | хмикнеш | хмикнете |
3 особа | хмикне | хмикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хмикнув | хмикнули |
Жіночий рід | хмикнула | |
Середній рід | хмикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмикнімо | |
2 особа | хмикни | хмикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хмикнувши |