хмільник
ХМІЛЬНИК, а, ч. Насадження хмелю (у 1 знач.); місце, де росте хміль. Полісся. Синьоокий край розквітлого льону і кучерявих хмільників, земля граніту, вугілля й титану (Літ. Укр., 4.VI 1968, 1); В початковий період розвитку хмелю - на хмільниках першого року росту і на дорослих хмільниках - для рослин необхідна порівняно невелика кількість азоту (Хлібороб Укр., 9, 1972, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хмільник | хмільники |
Родовий | хмільника | хмільників |
Давальний | хмільникові, хмільнику | хмільникам |
Знахідний | хмільник | хмільники |
Орудний | хмільником | хмільниками |
Місцевий | на/у хмільнику | на/у хмільниках |
Кличний | хмільнику | хмільники |