холонучий
ХОЛОНУЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до холонути. В тім стогоні серця холонуча кров, Отруєна в бої сучаснім; Остання порада, остання любов, Що в'яже з цим світом напасним... (Стар., Вибр., 1959, 70); Доріс помирала.. Михайло сидів біля неї, насилу стримуючи ридання, ..гладив холонуче чоло присмертної (Загреб., Європа 45, 1959, 557).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | холонучий | холонуча | холонуче | холонучі |
Родовий | холонучого | холонучої | холонучого | холонучих |
Давальний | холонучому | холонучій | холонучому | холонучим |
Знахідний | холонучий, холонучого | холонучу | холонуче | холонучі, холонучих |
Орудний | холонучим | холонучою | холонучим | холонучими |
Місцевий | на/у холонучому, холонучім | на/у холонучій | на/у холонучому, холонучім | на/у холонучих |