хоровий
ХОРОВИЙ, а, е. Прикм. до хор 1, 9. Високого рівня досягла в Радянській Естонії хорова культура (Рад. Укр., 14.XII 1956, 4); Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (Зеров, Вибр., 1966, 465); Вона з дитинства любила пісню, співала в хорових гуртках і не могла собі уявити життя без музики й співу (Дмит., Наречена, 1959, 145); // Який виконується хором, признач. для виконання хором. Полилися веселі хорові народні пісні (Н.-Лев., III, 1956, 315); *Образно. Біля костьолу баштовий спинити танк звелів. Відкрився люк - і хоровий органа дужий спів танкісти чують (Гонч., Вибр., 1959, 314).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хоровий | хорова | хорове | хорові |
Родовий | хорового | хорової | хорового | хорових |
Давальний | хоровому | хоровій | хоровому | хоровим |
Знахідний | хоровий, хорового | хорову | хорове | хорові, хорових |
Орудний | хоровим | хоровою | хоровим | хоровими |
Місцевий | на/у хоровому, хоровім | на/у хоровій | на/у хоровому, хоровім | на/у хорових |