хорошіти
ХОРОШІТИ, ію, ієш, недок. Ставати кращим, привабливішим, приємнішим. На хлопця вже дивилась засмучена русява красуня.. Що це робиться з нею, як міниться, хорошіє вона? (Стельмах, II, 1962, 336); Хоч весна вже закінчувалась, але київські вулиці та сквери не втрачали краси, а навпаки - хорошіли з кожним днем (Дмит., Наречена, 1959, 216); Щоразу, переступаючи поріг «флігеля», бачив зворушений Майборода, як хорошіє їх дім - затишком і достатком (Смолич, Розм. з чит., 1953, 13); Коли.. з-під її пальців виходили гладенькі червоні листочки й квіти, то й думки її хорошіли й прояснювалися (Кобр., Вибр., 1954, 6).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хорошію | хорошіємо |
2 особа | хорошієш | хорошієте |
3 особа | хорошіє | хорошіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хорошітиму | хорошітимемо |
2 особа | хорошітимеш | хорошітимете |
3 особа | хорошітиме | хорошітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хорошів | хорошіли |
Жіночий рід | хорошіла | |
Середній рід | хорошіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хорошіймо | |
2 особа | хорошій | хорошійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хорошіючи | |
Минулий час | хорошівши |