хрипота
ХРИПОТА, и, ж. 1. Утруднення в диханні, що супроводжується сиплими звуками. Вона вже й з кошиком, назбирає і ягоди, і листя, ..сушить і в'ялить і на згагу і на хрипоту (Вовчок, VI, 1956, 338); Я тямлю смерть її. Шпиталь. Гарячка... Кашель... Хрипота... (Фр., XI, 1952, 428); Нур говорив повільно, глухуватим голосом, висмоктуючи з своєї важкої люльки їдкий дим. - Бачу я, що вже недовго мені отаманом бути. Відтоптав своє, віджив... Гей-гей, куди та сила поділась?.. Уже й очі погано бачать і навіть голос став кволий. Хрипота, кашель... (Ткач, Арена, 1960, 23). 2. Сиплість, відсутність чистоти голосу.
До хрипоти - до появи в голосі сиплості. Голос Григорів згуск до хрипоти, а спалені морозом легені ніби кровоточать. Він приклав руку до грудей і зайшовся кашлем (Головко, II, 1957, 311); Кожну мить можна було чекати, що сюди налетить каральний загін, і тому він до хрипоти кричав, щоб люди швидше йшли геть від залізниці і добиралися до лісу (Петльов., Хотинці, 1949, 181); З хрипотою - те саме, що З хрипом (див. хрип). З хрипотою в голосі [Катюша] сказала, звертаючись до обох команд: - Легко зганьбити честь спортсмена, честь бійця, але важко її відновити (Чаб., Катюша, 1960, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрипота | хрипоти |
Родовий | хрипоти | хрипот |
Давальний | хрипоті | хрипотам |
Знахідний | хрипоту | хрипоти |
Орудний | хрипотою | хрипотами |
Місцевий | на/у хрипоті | на/у хрипотах |
Кличний | хрипото | хрипоти |