хрипіння
ХРИПІННЯ, я, с. Дія за знач. хрипіти і звуки, утворювані цією дією. Бліде-бліде висохле лице вирисовувалося на подушці; очі, як і раніш, блищали в глибинах, а з піводкритих уст із силою виривалося хрипіння (Хотк., І, 1966, 131); Це був сохатий. Може, він був поранений, а може, біг дуже здалека, бо спотикався на кожному кроці, і Явдоха чула його моторошне хрипіння (Донч., III, 1956, 57); *Образно. Народ п'янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Коцюб., II, 1955, 104).
З хрипінням - те саме, що З хрипом (див. хрип). Дорош чув, як тяжко, з хрипінням, сапають бійці, як в страшних, нелюдських зусиллях горбляться мокрі, гарячі спини (Тют., Вир, 1964, 321); Ніч уже за вікном. За вікном темнота. Клим з хрипінням повітря ковтає (Перв., II, 1958, 279).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрипіння | хрипіння |
Родовий | хрипіння | хрипінь |
Давальний | хрипінню | хрипінням |
Знахідний | хрипіння | хрипіння |
Орудний | хрипінням | хрипіннями |
Місцевий | на/у хрипінні | на/у хрипіннях |
Кличний | хрипіння | хрипіння |