хрумкати
ХРУМКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що хрумати. А мій газда йде передом та аж хрумкає з заїлості (Фр., II, 1950, 17); З поваги до говільниць, та й співчуваючи їм у їхньому сьогоднішньому голодуванні, обидва.. старалися якомога тихіш їсти: не хрумкати дуже, кусаючи цукор (Головко, А. Гармаш, 1971, 422); Коні хрумкають, мантачка при кожному кроці подзвякує на ремені (Томч., Жменяки, 1964, 306); Кінь подивився скоса, наставив вуха, але далі хрумкав молоденькою соковитою травицею (Смолич, Світанок.., 1953, 575); - І де він є? - запитав зацікавлено Василько, хрумкаючи зі смаком після далекої дороги кукурудзяний хліб (Турч., Зорі.., 1950, 229); Сирота вибрався із задушливої хати, побачив: лежать у траві.. грушки. Підняв, став хрумкати (Гуц., Скупана.., 1965, 246); Кінь хрумкав овес (Кос., Новели, 1962, 95); Покірно збіглися корови і смачно хрумкають траву (Сос., І, 1957, 349); Під ногами хрумкали сухенький хмиз та висхле торішнє листя (Досв., Вибр., 1959, 47).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкаю | хрумкаємо |
2 особа | хрумкаєш | хрумкаєте |
3 особа | хрумкає | хрумкають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкатиму | хрумкатимемо |
2 особа | хрумкатимеш | хрумкатимете |
3 особа | хрумкатиме | хрумкатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хрумкав | хрумкали |
Жіночий рід | хрумкала | |
Середній рід | хрумкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хрумкаймо | |
2 особа | хрумкай | хрумкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хрумкаючи | |
Минулий час | хрумкавши |