хрумкий
ХРУМКИЙ, а, е. Який видає тріск, хрумтить. Тут він упав на хрумкий пісок (Мик., II, 1957, 208); Шумаков випив дві склянки чаю, заїдаючи хрумким печивом (Голов., Тополя.., 1965, 333); Зітхала конячина, тюпала по дорозі. Їй, мабуть, бачилось тепле стійло, хрумкий овес (Мушк., Серце.., 1962, 6); З-під розстебнутої шинелі визирали поли білого, накрохмаленого, хрумкого халата (Коп., Вибр., 1953, 293).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хрумкий | хрумка | хрумке | хрумкі |
Родовий | хрумкого | хрумкої | хрумкого | хрумких |
Давальний | хрумкому | хрумкій | хрумкому | хрумким |
Знахідний | хрумкий, хрумкого | хрумку | хрумке | хрумкі, хрумких |
Орудний | хрумким | хрумкою | хрумким | хрумкими |
Місцевий | на/у хрумкому, хрумкім | на/у хрумкій | на/у хрумкому, хрумкім | на/у хрумких |