хрунь
ХРУНЬ, я, ч., діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина. - Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 113).
2. заст. В Галичині - виборець, який продавав свій голос. - Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі (Фр., IV, 1950, 323); - Виберете мене, то знов буде кара за то, що не голосую так, як староста хоче. Хіба мені враз із хрунями на пана голосувати (Март., Тв., 1954, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрунь | хруні |
Родовий | хруня | хрунів |
Давальний | хруневі, хруню | хруням |
Знахідний | хруня | хрунів |
Орудний | хрунем | хрунями |
Місцевий | на/у хруні, хруневі | на/у хрунях |
Кличний | хруню | хруні |