хряп
ХРЯП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хряпати, хряпнути. - Брешеш, сякий-такий сину! - та хряп по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Кв.-Осн., II, 1956, 291);- Кавун - то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Тют., Вир, 1964, 35); - Бережися ж там, дочко! - Пхі,- така весела була, - прощайте! - хряп дверима (Головко, II, 1957, 26).