хряпання
ХРЯПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хряпати і звуки, утворювані цією дією. Царенко почув сполоханий голос дружини, глухе хряпання дверей і ще якийсь гуркіт і сердиту лайку (Цюпа, Грози.., 1961, 171); Кидаюсь, не тямлячи себе, до дверей, але вони враз з хряпанням розчиняються і щось, немов лантух, хекаючи, падає на тротуар (Кол., На фронті.., 1959, 148); У перерві між розривами двох мін надійний, спокійний голос комісара почули всі. І одразу стало легше на серці, наче і не існувало хряпання мін (Собко, Шлях.., 1948, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хряпання | хряпання |
Родовий | хряпання | хряпань |
Давальний | хряпанню | хряпанням |
Знахідний | хряпання | хряпання |
Орудний | хряпанням | хряпаннями |
Місцевий | на/у хряпанні | на/у хряпаннях |
Кличний | хряпання | хряпання |