хрящуватий
ХРЯЩУВАТИЙ1, а, е. З випнутими, великими хрящами (див. хрящ1). Знову аж захлинувся старий Шумейко, хапаючи ротом повітря, наче хтось дужий здавив йому хрящувате горло (Шиян, Баланда, 1957, 258); Кашкет був завеликий Жорці, він, мабуть, дістав би йому до плечей, коли б не зачепився на круглих хрящуватих вухах (Збан., Мор. чайка, 1959, 46); Ніздрі його хрящуватого носа збуджено здригалися (Ткач, Крута хвиля, 1956, 58).
ХРЯЩУВАТИЙ2, а, е, геол. Який містить у собі хрящ; який містить багато хряща (див. хрящ2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хрящуватий | хрящувата | хрящувате | хрящуваті |
Родовий | хрящуватого | хрящуватої | хрящуватого | хрящуватих |
Давальний | хрящуватому | хрящуватій | хрящуватому | хрящуватим |
Знахідний | хрящуватий, хрящуватого | хрящувату | хрящувате | хрящуваті, хрящуватих |
Орудний | хрящуватим | хрящуватою | хрящуватим | хрящуватими |
Місцевий | на/у хрящуватому, хрящуватім | на/у хрящуватій | на/у хрящуватому, хрящуватім | на/у хрящуватих |