хтозна-звідки
ХТОЗНА-ЗВІДКИ (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця. Як от, хтозна-звідки, хмари узялись: Небо вдягнули у чорнії шати. На землю спустились дощиком й снігом (Коцюб., І, 1955, 429); - С-с-с,- знову засичав Марко і зіщулився від болю.- Прямо в гурт влучило. С-с-с... І хтозна-звідки вона й прилетіла... (Тют., Вир, 1964, 497); - Коли це - щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Янов., І, 1954, 19).