хто-небудь
ХТО-НЕБУДЬ, кого-небудь, займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (Котл., І, 1952, 115); Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, ні в хаті... Кого-небудь треба сватать (Шевч., I, 1963, 315): - Покохаймо кого-небудь, Марусе! - жартую. Маруся нічого не одказала (Вовчок, І, 1955, 197); Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь (Головко, II, 1957, 36).
Хто-небудь з...- один з багатьох (з кількох). Іноді матінка, видно, для самозаспокоєння, зверталася до кого-небудь із присутніх (Тют., Вир, 1964. 59); Хто-небудь інший див. інший.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хто-небудь | |||
Родовий | кого-небудь | |||
Давальний | кому-небудь | |||
Знахідний | кого-небудь | |||
Орудний | ким-небудь | |||
Місцевий | на/у кому-небудь |