худібка
ХУДІБКА, и, ж. 1. Пестл. до худоба 1. Сіно вигнило,- нічим худібку прогодувати до весни (Фр., І, 1955, 131); Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Кобр., Вибр., 1954, 158); Він [ватаг] серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки, і під ногами її радо зітхає земля (Коцюб., II, 1955, 320); Добре сіно цього року! Буде чим годувати худібку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 383).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | худібка | худібки |
Родовий | худібки | худібок |
Давальний | худібці | худібкам |
Знахідний | худібку | худібки, худібок |
Орудний | худібкою | худібками |
Місцевий | на/у худібці | на/у худібках |
Кличний | худібко | худібки |