хурщик
ХУРЩИК, а, ч., розм. Те саме, що возій. Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує - хурщики гукають: - Дядьку, а дядьку! ось криниця! (Стор., І, 1957, 142); Знайшов Павло хурщика та й питає: - Куди, дядьку, їдете? (Тют., Вир, 1964, 285); Увечері до хатини, що притулилася біля підніжжя гір, під'їхала підвода. Хурщики - їх чомусь було аж троє! - і пожилець ледве зняли і занесли до приміщення два важкі дерев'яні ящики (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хурщик | хурщики |
Родовий | хурщика | хурщиків |
Давальний | хурщикові, хурщику | хурщикам |
Знахідний | хурщика | хурщиків |
Орудний | хурщиком | хурщиками |
Місцевий | на/у хурщику, хурщикові | на/у хурщиках |
Кличний | хурщику | хурщики |