хімік
ХІМІК, а, ч. 1. Фахівець з хімії. - Наше село не таке, як ви думаєте. За роки Радянської влади в ньому виросло багато інтелігенції - лікарів, інженерів, педагогів. Є вже вчені, агрономи, хіміки... (Довж., І, 1958, 296); Вона б уже була хіміком, бо пішла вона захищати Батьківщину з другого курсу хімічного інституту (Вишня, І, 1956, 313); // розм. Викладач хімії; // розм. Студент хімічного факультету.
2. Працівник хімічної промисловості. Шахтарі, металурги, машинобудівники, хіміки, транспортники, будівельники і хлібороби, інтелігенція рапортують з'їздові про свої трудові подарунки, бажають успіхів його роботі (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хімік | хіміки |
Родовий | хіміка | хіміків |
Давальний | хімікові, хіміку | хімікам |
Знахідний | хіміка | хіміків |
Орудний | хіміком | хіміками |
Місцевий | на/у хіміку, хімікові | на/у хіміках |
Кличний | хіміку | хіміки |