хінолін
ХІНОЛІН, -у, ч. Органічна гетероциклічна сполука, безбарвна, частіше жовтувата рідина з різким запахом; застосовують як розчинник для сірки, фосфору та ін., а похідні – у виробництві барвників, лікарських препаратів; хінолін зустрічається в складі кам'яновугільної смоли, з якої й добувається.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хінолін | хіноліни |
Родовий | хіноліну | хінолінів |
Давальний | хінолінові, хіноліну | хінолінам |
Знахідний | хінолін | хіноліни |
Орудний | хіноліном | хінолінами |
Місцевий | на/у хіноліні | на/у хінолінах |
Кличний | хіноліне | хіноліни |