хітин
ХІТИН, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Зобик [бджоли] щільно облицьований зсередини хітином, який не пропускає нектару (Бджоли, 1955, 34); Тіло комахи зовні вкрите шаром хітину (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хітин | хітини |
Родовий | хітину | хітинів |
Давальний | хітинові, хітину | хітинам |
Знахідний | хітин | хітини |
Орудний | хітином | хітинами |
Місцевий | на/у хітині | на/у хітинах |
Кличний | хітине | хітини |