хіть
ХІТЬ, хоті і діал. хіті, ж ., розм. 1. перев. до чого або з інфін. Бажання, прагнення здійснити, виконати щось, домогтися чогось. На другий день добув [Чіпка] десь ціпа й молотив у клуні.. Де та сила і хіть узялися! (Мирний, І, 1949, 323); Щоб була ти щасливою в світі,- То не мав би я іншої хіті, Най там серце кого не коха (Граб., І, 1959, 264); // у знач. присудк. сл. Є бажання, хочеться. Хто хоче, грає або співає, кому хіть - бряжчить на арфі (Вовчок, І, 1955, 374); // Потреба в чому-небудь. Зістався смуток, той смуток, що гризе душу, проганяє сон вночі, одбиває хіть їсти й пити (Н.-Лев., VI, 1966, 68); Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб перехопити, щоб упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Донч., II, 1956, 43).
◇ Бере (брала, взяла, прийшла, прийде) хіть - хочеться, хотілося, захочеться, захотілося. - Куди їм виселятись? пощо? - питали вони себе, і їх брала хіть в живі очі розсміятися (Коцюб., І, 1955, 294); - Ти шиєш, та й мене взяла хіть до роботи,- обізвалась Марта Кирилівна (Н.-Лев., VI, 1966, 62); От, може, вам колись,- часами се буває,- Розглянути старі шпаргали прийде хіть (Л. Укр., І, 1951, 112); З (із) [великою, милою і т. ін. ] хіттю - з приємністю, радістю; охоче. - У кого се ти хліба позичила? - У Микити у Румая.- Довго, мабуть, гнувся - не давав? - О, де ж там! І трошки ні! Зараз, таки зараз дав, із милою хіттю (Вовчок, І, 1955, 147); З великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей (Коцюб., III, 1956, 121).
2. Нахил, потяг, пристрасть до якоїсь діяльності чи якихось занять. Лісник знайомий єсть у мене. Він До щеплювання має хіть велику (Рильський, III, 1961, 204); Семенко усю свою хіть, що мав до господарства, з хати на клуб переніс (Мур., Бук. повість, 1959, 134); - Не знаєш, що твій батько - мій батько? Що він мені прищепив хіть до механізації? Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили (Логв., Давні рани, 1961, 144); // до кого. Любовний потяг, пристрасть. - Рутулець Турн тебе вже свата, За ним, бач, тягне і Амата, І ти в йому находиш смак. До кого хіть ти більшу маєш, Скажи, кого з нас вибираєш? (Котл., І, 1952, 178).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хіть | |
Родовий | хоті | |
Давальний | хоті | |
Знахідний | хіть | |
Орудний | хіттю | |
Місцевий | на/у хоті | |
Кличний | хоте |