часословець
ЧАСОСЛОВЕЦЬ, вця, ч.., церк., розм. Те саме, що часослов. - Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (Н.-Лев., III, 1956, 51); В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Вас., I, 1959, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | часословець | часословці |
Родовий | часословця | часословців |
Давальний | часословцеві, часословцю | часословцям |
Знахідний | часословець | часословці |
Орудний | часословцем | часословцями |
Місцевий | на/у часословці | на/у часословцях |
Кличний | часословцю | часословці |