чортма
ЧОРТМА, рідко ЧОРТМАЄ, присудк. сл., розм. Нема, немає. Ні з чим зостався мій Хома. -Води нема й курей чортма (Гл., Вибр., 1951, 14); Їй дозволили створити хор, а хору чортма (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 287); Тремтять хлопчаки - і Чупара між ними - Чобіт йому треба, і шапки чортма (Перв., II, 1958, 349); Поневолі пан у жупані, бо кожуха чортмає (Номис, 1864, № 9794).