чумацтво
ЧУМАЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чумак 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Ревнули сірі воли, до гробу йдучи за своїм господарем, рушило й чумацтво за возом - останню послугу дати вірному товаришу... (Коцюб., І, 1955, 182).
2. Чумацький промисел; чумакування. Нас було три брати; я - найменший, хлопчиком після батька остався. Середній одруживсь і покинув чумацтво (Вовчок, І, 1955, 37); Братові було вже вісімнадцять років, як він умер, з Криму йдучи. І з того часу батько покинув чумацтво (Гр., І, 1963, 314); У XVIII ст. на Україні дуже поширилось чумацтво - торгово-візницький промисел (Іст. УРСР, І, 1953, 348).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чумацтво | чумацтва |
Родовий | чумацтва | чумацтв |
Давальний | чумацтву | чумацтвам |
Знахідний | чумацтво | чумацтва |
Орудний | чумацтвом | чумацтвами |
Місцевий | на/у чумацтві | на/у чумацтвах |
Кличний | чумацтво | чумацтва |