шелеснути
ШЕЛЕСНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до шелестіти. Очерет гнучкий шелеснув Геть понад водою (Гр., І, 1963, 29); Шелесне бур'ян за коморою - легенько тьохне в грудях (Вас., Вибр., 1954, 34); Тиша, тиша довкола - повна, урочиста. Не шелесне ліс (Гончар, II, 1959, 137); Тиша. Навіть верхів'я кедрів застигли. Ні птиця не пролітає, ні звір не шелесне (Довж., І, 1958, 123); Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Мур., Бук. повість, 1959, 33); Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (Вовчок, І, 1955, 110); Війнув вітер, шелеснув гілками,струшуючи лапатий сніг на голови партизанів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 485); // безос., у сполуч. із сл. ні, ані. Про абсолютну тишу. [Кобзар:] Ач, як тихо, ні шелесне нігде; вітрець не дихне (Мирний, V, 1955, 110); Тихо в селі, ні шерхне, ні шелесне (Тют., Вир, 1964, 301); Вечір видався напрочуд гарний. Ані шелесне (Ткач, Плем'я.., 1961, 248).
2. розм. Упасти, перев. з глухим звуком, шумом. [Вівдя:] Як посковзнуся, як шелесну сторч, так в болото і полетіла!.. (Кроп., II, 1958, 126); Воно [дерево] похитнулося й, скрипнувши, з шумом, подібним до глибокого зітхання, шелеснуло на землю (Хор., Незакінч. політ, 1960, 84); // Кинутися куди-небудь. Треті півні: кукуріку! - Шелеснули [русалки] в воду (Шевч., І, 1963, 6); -А було як увійде мій панотець у церкву, то всі люди так і шелеснуть урозтіч (Н.-Лев., III, 1956, 345); Мої [люди] шелеснули в ліс... (Вас., Незібр. тв., 1941, 229).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шелесну | шелеснемо |
2 особа | шелеснеш | шелеснете |
3 особа | шелесне | шелеснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шелеснув | шелеснули |
Жіночий рід | шелеснула | |
Середній рід | шелеснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шелеснімо | |
2 особа | шелесни | шелесніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шелеснувши |