шкандибання
ШКАНДИБАННЯ, я, с. Дія за знач. шкандибати. Наливайкові здалося, що, переступаючи в човні, воїн ніби шкандибнув на ногу, і те шкандибання здалося таким знайомим (Ле. Україна, 1940, 347).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкандибання | шкандибання |
Родовий | шкандибання | шкандибань |
Давальний | шкандибанню | шкандибанням |
Знахідний | шкандибання | шкандибання |
Орудний | шкандибанням | шкандибаннями |
Місцевий | на/у шкандибанні | на/у шкандибаннях |
Кличний | шкандибання | шкандибання |