шпачок
ШПАЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до шпак. Заспівав десь у траві легковажний шпачок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320); - Яшко, іди, я тобі їсти дам,- покликав господар. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові. За це одержав трохи сиру і мурашиних яєць (Коп., Подарунок, 1956, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпачок | шпачки |
Родовий | шпачка | шпачків |
Давальний | шпачкові, шпачку | шпачкам |
Знахідний | шпачка | шпачків |
Орудний | шпачком | шпачками |
Місцевий | на/у шпачку, шпачкові | на/у шпачках |
Кличний | шпачку | шпачки |