щебетання
ЩЕБЕТАННЯ, я, с . Дія за знач. щебетати і звуки, утворювані цією дією. Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (Н.-Лев., VII, 1966, 113); Крізь арку сонце червоніє, Каміння сіре золотить, І з ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (Рильський, І, 1960, 164); Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Головко, Літа.., 1956, 34); Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316); Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою забавкою, щебетанням дочки... (Мирний, III, 1954, 107); Дитяче радісне щебетання, шум стиглої пшениці, дзвін кіс і серпів - яка то чудесна музика, як вона до душі людям! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щебетання | щебетання |
Родовий | щебетання | щебетань |
Давальний | щебетанню | щебетанням |
Знахідний | щебетання | щебетання |
Орудний | щебетанням | щебетаннями |
Місцевий | на/у щебетанні | на/у щебетаннях |
Кличний | щебетання | щебетання |