щепити
ЩЕПИТИ, плю, пиш; мн. щеплять; недок., перех. 1. Те саме, що прищеплювати 1, 2. Ніхто не згадав про Оксану, як щепили віспу, і дівка на ввесь вік зісталася рябою (Л. Янов., І, 1959, 32); Любив він, одначе, свій невеличкий садок, де щепив на дичках хороші груші та яблуні (Рильський, Веч. розмови, 1964, 67); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (Мал., Запов. джерело, 1959, 110).
2. перен., рідко. Те саме, що прищеплювати 3. Часом, оповідаючи про власну матір, малюючи жахні картини нападів мусульманських, Мелашка не витримувала - плакала сама і викликала своїх юних слухачів на сльози, щепила їм зненависть до всяких нападників на людське життя (Ле, Хмельницький, І, 1957, 115).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щеплю | щепимо |
2 особа | щепиш | щепите |
3 особа | щепить | щеплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щепитиму | щепитимемо |
2 особа | щепитимеш | щепитимете |
3 особа | щепитиме | щепитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | щепив | щепили |
Жіночий рід | щепила | |
Середній рід | щепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щепімо | |
2 особа | щепи | щепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | щеплячи | |
Минулий час | щепивши |