щипчики
ЩИПЧИКИ, ів, мн. Зменш. до щипці. Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька - ланцетів, пінцетів та щипчиків (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103): Нерідко при [черняхівських] розкопках знаходять предмети особистого користування: кістяні гребінці з пів-круглою орнаментованою спинкою, туалетні щипчики. намистини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957. 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щипчики | |
Родовий | щипчиків | |
Давальний | щипчикам | |
Знахідний | щипчики | |
Орудний | щипчиками | |
Місцевий | на/у щипчиках | |
Кличний | щипчики |
щипчик
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щипчик | щипчики |
Родовий | щипчика | щипчиків |
Давальний | щипчикові, щипчику | щипчикам |
Знахідний | щипчика | щипчиків |
Орудний | щипчиком | щипчиками |
Місцевий | на/у щипчику, щипчикові | на/у щипчиках |
Кличний | щипчику | щипчики |