щочасний
ЩОЧАСНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що повсякчасний. Перша щочасна думка про те, що ось-ось її виженуть з хати, відмінилася на іншу. «А може, вони зглянуться на мої гіркі сльози» (Гр., І, 1963, 317); Із них бери зразок прекрасний, З мартенівців, із шахтарів, Чий труд щочасний і незгасний В єдиний в'яжеться мотив (Рильський, Мости, 1948, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щочасний | щочасна | щочасне | щочасні |
Родовий | щочасного | щочасної | щочасного | щочасних |
Давальний | щочасному | щочасній | щочасному | щочасним |
Знахідний | щочасний, щочасного | щочасну | щочасне | щочасні, щочасних |
Орудний | щочасним | щочасною | щочасним | щочасними |
Місцевий | на/у щочасному, щочаснім | на/у щочасній | на/у щочасному, щочаснім | на/у щочасних |