щілка
ЩІЛКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що щілинка. Карпо Петрович скоса поглянув на щілку в дверях, звідки пробивалося світло, і тепер тільки почув дзвінкий хлоп'ячий голос (Коцюб., II, 1955, 367).
2. заст. Рядок у тексті. Не все я тобі сказала, що хотілось і що слід було, та вже надія на літо і на твою умілість чути межи словами і читати межи щілками (Л. Укр., V, 1956, 240).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щілка | щілки |
Родовий | щілки | щілок |
Давальний | щілці | щілкам |
Знахідний | щілку | щілки |
Орудний | щілкою | щілками |
Місцевий | на/у щілці | на/у щілках |
Кличний | щілко | щілки |