юнка
ЮНКА, и, ж. Жін. до юнак. Вона вже не дівчинка, але ще й не юнка. Вона з цікавістю і з радісним завмиранням серця придивляється тепер сама до себе (Донч., IV, 1957, 163); Дзвінкий сміх і пісня юнок злітали в весняне небо й тріпотіли в блакиті (Мик., II, 1957, 237); *У порівн. О юносте моя!.. Як юнка чорноброва, всміхнулась ти мені, і зір твій одсіяє (Сос., Солов. далі, 1957, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юнка | юнки |
Родовий | юнки | юнок |
Давальний | юнці | юнкам |
Знахідний | юнку | юнок |
Орудний | юнкою | юнками |
Місцевий | на/у юнці | на/у юнках |
Кличний | юнко | юнки |