юпчина
ЮПЧИНА, и, ж. , розм., заст. Те саме, що юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Вовчок, І, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Гр., II, 1963, 373); - Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі,- зітхнула Мотря.. - Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Л. Янов., І, 1959, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юпчина | юпчини |
Родовий | юпчини | юпчин |
Давальний | юпчині | юпчинам |
Знахідний | юпчину | юпчини |
Орудний | юпчиною | юпчинами |
Місцевий | на/у юпчині | на/у юпчинах |
Кличний | юпчино | юпчини |