ярина
ЯРИНА, и, ж. 1. Сходи або посіви ярих культур. За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини (Коцюб., І, 1955, 17); В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Панч, І, 1956, 591); Зелені сходи ярини купалися в росах (Цюпа, Краяни, 1971, 183).
2. діал. Городина, овочі. [Осел:] Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду (Фр., IV, 1950, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ярина | ярини |
Родовий | ярини | ярин |
Давальний | ярині | яринам |
Знахідний | ярину | ярини |
Орудний | яриною | яринами |
Місцевий | на/у ярині | на/у яринах |
Кличний | ярино | ярини |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Ярина | Ярини |
Родовий | Ярини | Ярин |
Давальний | Ярині | Яринам |
Знахідний | Ярину | Ярин |
Орудний | Яриною | Яринами |
Місцевий | на/у Ярині | на/у Яринах |
Кличний | Ярино | Ярини |