ящерів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ящерів | ящерова | ящерове | ящерові |
Родовий | ящерового | ящерової | ящерового | ящерових |
Давальний | ящеровому | ящеровій | ящеровому | ящеровим |
Знахідний | ящерів, ящерового | ящерову | ящерове | ящерові, ящерових |
Орудний | ящеровим | ящеровою | ящеровим | ящеровими |
Місцевий | на/у ящеровому, ящеровім | на/у ящеровій | на/у ящеровому, ящеровім | на/у ящерових |
ящери
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ящери | |
Родовий | ящерів | |
Давальний | ящерам | |
Знахідний | ящерів | |
Орудний | ящерами | |
Місцевий | на/у ящерах | |
Кличний | ящери |
ящір
ЯЩІР, ящера, ч., зоол. 1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії.
2. заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних. Найбільшим серед динозаврів [наприкінці мезозойської ери] був травоїдний ящір диплодок, що пересувався на чотирьох ногах і мав від голови до кінчика хвоста двадцять п'ять метрів довжини (Наука.., 3, 1973, 38); Одна за одною запалали німецькі «пантери». З довгими жерлами гармат вони скидались на ящерів прадавньої ери (Донч., VI, 1957, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ящір | ящери |
Родовий | ящера | ящерів |
Давальний | ящерові, ящеру | ящерам |
Знахідний | ящера | ящерів |
Орудний | ящером | ящерами |
Місцевий | на/у ящері, ящерові | на/у ящерах |
Кличний | ящере | ящери |