єство
ЄСТВО, а, с. 1. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. - Я.. пізнав, до якої висоти може цивілізація піднести людину, а спеціально жінку. Я всім своїм єством поклонився тій цивілізації і поклявся служити їй усе своє життя (Фр., IV, 1950, 297); Могутнім художнім словом, сповненою благородної і самовідданої боротьби діяльністю, всім єством своїм Тарас Григорович Шевченко належить трудовому народу (Мист., 2, 1961, 1); Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12).
2. книжн., рідко. Живий організм. - Дурять, що на хмарах сидить якесь вище небесне єство - Саваоф-бог (Ковінька, Кутя.., 1960, 94).
3. книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому-небудь; суть чогось. Це [логічність, цілеспрямованість дій актора на сцені] досяжно лише в результаті свідомого і глибокого опанування єства образу, соціальних і психологічних мотивів його поведінки і вчинків (З глибин душі, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | єство | єства |
Родовий | єства | єств |
Давальний | єству | єствам |
Знахідний | єство | єства |
Орудний | єством | єствами |
Місцевий | на/у єстві | на/у єствах |
Кличний | єство | єства |