ізобутилен
ІЗОБУТИЛЕН, -у, ч. Органічна сполука; ненасичений вуглеводень, безбарвний газ; використовується у виробництві ізооктану, ізопрену, синтетичного каучуку, синтетичних смол тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ізобутилен | ізобутилени |
Родовий | ізобутилену | ізобутиленів |
Давальний | ізобутиленові, ізобутилену | ізобутиленам |
Знахідний | ізобутилен | ізобутилени |
Орудний | ізобутиленом | ізобутиленами |
Місцевий | на/у ізобутилені | на/у ізобутиленах |
Кличний | ізобутилене | ізобутилени |