ізоколон
ІЗОКОЛОН, -а, ч. Стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ізоколон | ізоколони |
Родовий | ізоколона | ізоколонів |
Давальний | ізоколонові, ізоколону | ізоколонам |
Знахідний | ізоколон | ізоколони |
Орудний | ізоколоном | ізоколонами |
Місцевий | на/у ізоколоні | на/у ізоколонах |
Кличний | ізоколоне | ізоколони |