іржати
ІРЖАТИ, рідше РЖАТИ, іржу (ржу), іржеш (ржеш), недок. 1. Кричати (про коня). Коні сердито іржуть (Коцюб., II, 1955, 61); Дві пари коней - гніді та булані - з обох боків почали між собою переграватись та злегенька іржати (Тич., І, 1957, 238); Дзвінко рже басун гнідий Біля темних кріпосних Агаларових воріт (Перв., З глибини, 1956, 254); // безос. Колись, не так і давно, на цьому подвір'ї мукало й іржало, мекало і бекало, хрюкало і кудкудакало (Чендей, Птахи.., 1965, 47).
2. перен., зневажл. Голосно, нестримно сміятися, реготатися. [Кирило:] Знай рже [попенко], як той жеребець! (Мирний, V, 1955, 152); - Веселенька книжечка!..- сміється він сам собі, - їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (Вас., І, 1959, 67); Павло як оженився, то ні разу й пальцем свою не торкнув! А жінці хіба можна вірити? Усі бачать, як вона до чужих чоловіків ірже (Тют., Вир, 1964, 366).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іржу | іржемо |
2 особа | іржеш | іржете |
3 особа | ірже | іржуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іржатиму | іржатимемо |
2 особа | іржатимеш | іржатимете |
3 особа | іржатиме | іржатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | іржав | іржали |
Жіночий рід | іржала | |
Середній рід | іржало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | іржімо | |
2 особа | іржи | іржіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | іржучи | |
Минулий час | іржавши |