ісихазм
ІСИХАЗМ, -у, ч. . 1. філос. Ідеологія пасивності і втечі від реального життя. 2. Містична, аскетична течія східного християнства про шлях до єднання людини з Богом через "очищення серця" слізьми, самозосередження свідомості і постійне самовдосконалення; відома ще з часів Отців Церкви, проте канонічною визнана лише в 14-му ст.; суттю цієї доктрини є обоження людини – її повне єднання з Богом ще під час земного життя, аж до реального ставання "богом за благодаттю, а не за сутністю"; засобом, що дозволяв досягнути такого стану, визнавалась молитва – умна (від ума – екзистенційного центру людини, інстанції, відмінної від розуму і тіла) або ж Ісусова молитва – «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного»; така молитва, що її аскет повторював без перерви протягом всього життя, а також за умови сходження на нього благодаті Божої, була знаряддям об'єднання у синергії всіх його інтенцій-енергій, повним преображенням його суті; ісихазм багато в чому вплинув на духовне піднесення Русі у 14 – 15-му ст. // У східнохристиянській традиції ісихазмом називається розроблена система аскетичної та чернечої прктики, спрямованої на богопізнання та обоження.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ісихазм | |
Родовий | ісихазму | |
Давальний | ісихазмові, ісихазму | |
Знахідний | ісихазм | |
Орудний | ісихазмом | |
Місцевий | на/у ісихазмі | |
Кличний | ісихазме |