кольнути
КОЛЬНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до колоти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Мирний, І, 1949, 237); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем'я.., 1961, 52); - Добрий мені обід,- кольнув Фред. - Вечеряти якраз час... (Збан., Курил. о-ви, 1963, 57); // безос. Ганні кольнуло в грудях коло самісінького серця (Н.-Лев., І, 1956, 86).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кольну | кольнемо |
2 особа | кольнеш | кольнете |
3 особа | кольне | кольнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кольнув | кольнули |
Жіночий рід | кольнула | |
Середній рід | кольнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кольнімо | |
2 особа | кольни | кольніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | кольнувши |