обвитий
ОБВИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвити. Стрункі білі колони, обвиті диким виноградом, стояли біля його [панського будинку] входу (Гончар, III, 1959, 136); Синім небом вкрита, нивами обвита, Тягнеться слобідка над старим Дніпром (Щог., Поезії, 1958, 394); Свічка горіла рівно і ясно, світ її падав на матір, обвиту дитячими руками (Мирний, І, 1954, 211); В землянці Данилко, все ще з обвитою бинтом головою, застав двох незнайомих (Панч, Синів.., 1959, 106); На голім тапчані, Обвитий в чорні, підрані шматища, Лежав газда конаючий (Фр., XIII, 1954, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвитий | обвита | обвите | обвиті |
Родовий | обвитого | обвитої | обвитого | обвитих |
Давальний | обвитому | обвитій | обвитому | обвитим |
Знахідний | обвитий, обвитого | обвиту | обвите | обвиті, обвитих |
Орудний | обвитим | обвитою | обвитим | обвитими |
Місцевий | на/у обвитому, обвитім | на/у обвитій | на/у обвитому, обвитім | на/у обвитих |