єрепенитися
ЄРЕПЕНИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм. Наполегливо настоювати на чому-небудь, не бажати погоджуватися з чимось, сердито упиратися, пручатися. [Іван:] Що ж, обібрали березу? [2-й парубок:] Та он Омелько єрепениться! (Кроп., І, 1958, 66); -Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 191).