індрія
ІНДРІЯ, -ї, ж. У буддизмі – “сприймаюча здатність”, інструмент безпосереднього чуттєвого сприйняття зовнішнього світу; десять органів тіла, за допомогою яких внутрішнє Я одержує знання про навколишній світ і використовує їх у зовнішньому світі; вони містять у собі п'ять органів почуттів, сприйняття: органи слуху, дотику, зору, смаку й нюху; п'ять органів дії, моторики: органи пересування, утримування предметів, мови, відтворення та випорожнення; цими десятьма органами чуття людина зазвичай користується переважну частину часу свого тілесного життя.