іскрити
ІСКРИТИ, ить, недок. 1. Викидати, розсівати іскри (у 1 знач.). Пожежа все розгорялась та розгорялась. По сторонах тих двох високих куп огнів здіймалися нижчі, зливалися і страшенно іскрили (Мирний, III, 1954, 339).
2. Яскраво сяяти; виблискувати. Жемчуг іскрить та леліє (Федьк., І, 1960, 423); В саду іскрять сніги рожеві (Шер., Дорога.., 1957, 133).
3. спец. Утворювати іскри при неповному контакті. Мотор іскрить; Рубильник іскрить.