бенедиктин
БЕНЕДИКТИН, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється з спирту та різних рослин і ефірної олії. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (Загреб., Європа 45, 1959, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бенедиктин | бенедиктини |
Родовий | бенедиктину | бенедиктинів |
Давальний | бенедиктинові, бенедиктину | бенедиктинам |
Знахідний | бенедиктин | бенедиктини |
Орудний | бенедиктином | бенедиктинами |
Місцевий | на/у бенедиктині | на/у бенедиктинах |
Кличний | бенедиктине | бенедиктини |