БЛИСКОНУТИ, не, док., однокр. Підсил. до блиснути 1. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули... (Вовчок, І, 1955, 204); // безос. Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Гр., Без хліба, 1958, 149).